Inna Savynska

In the history of European philosophy and science, René Descartes is considered an author of a methodology of radical doubt, meditation, and the conception that explains the cause of human errors. But the course on internalization, knowledge of one's own Self, methodology of searching foundation of knowledge and conception of perfect reason have been formed already in the times of a Late Antiquity, particular by Augustine in his works “Soliloquies” and “Confession”, Boethius’s “The Consolation of Philosophy” and was continued in the New age by Loyola’s “Spiritual exercises” and Teresa of Avila’s “The Interior Castle”. Therefore, Descartes could be rightfully considered rather the brilliant inheritor of this tradition than pioneer. To this chain of philosophers and theologians who were forerunners of Descartes’s theory of Radical doubt and especially problem of the source of human errors worth to add a new name – Hadewijch, the representative of medieval Dutch vernacular theology and her works “Visions” along with “Letters”. Precisely her point of view on cause of human errors, very close to the explanation have been given by Descartes in his IV Meditation. The aim of the research is to demonstrate common positions of Descartes’s and Hadewijch’s explanation of the nature of the errors.

Philosophical problems arise in every sphere of the science. Philosophers should be able to recognize an issue and give a reasonable response. Medicine is an especial sphere, where one can discover many philosophical questions about the nature of human health and diseases, limits of scientific methodology, etc. Since ancient times, philosophers have been engaged in medicine. Pythagoras, Empedocles, Democritus, Aristotle, Avicenna, René Descartes were famous in both areas: philosophy and medicine. Nowadays, links between these spheres in their strong meaning are reflected in three types: philosophy for medicine, philosophy in medicine and philosophy of medicine.

Medical ethics is a branch of applied ethics that is deeply connected with the philosophy of medicine. Medical ethics mainly focuses on the moral issues of medicine. It also deals with the problems of euthanasia, abortion, clinical trials, health care and well-being. There are many approaches or moral theories inside applied ethics. They give moral reasons for medic’s actions, especially in difficult or controversial situations. Among the numerous contemporary ethical theories, the theory of realism by English philosopher Philippa Foot takes a particular place. Her theory of moral realism has been formed under the influence of Aristotle and Tomas Aquinas’ ethics.

Розрізнення понять «філософія у науці» (philosophy in science) та «філософія науки» (philosophy of science) вказує на дві епістемологічні площини, які не перетинаються, існуючи паралельно або у якості елементів більш ширшого простору. «Теорія площин», поширена серед сучасних томістів (Люблінська школа філософії). Справді, перед тим як у власний спосіб досліджувати природничі науки, філософія віднаходить себе в них (інколи у співвідношенні «частина-ціле»). Саме тому не йдеться про цілковиту ізоляцію філософії від наук про природу (як видається на перший погляд). Мова про дві сфери, які необхідно співіснують і належать до сучасної епістемології. Завдання цієї томістичної теорії зберегти чистоту філософії. Адже, на їх думку, філософський словник, потрапляючи у поле природничих наук, змінює свої первинні смисли. Такі «пригоди понять» йдуть на користь розвитку науки, і, як вважають томісти, не сприятливі для філософії. Пересторога представників Люблінської школи філософії зрозуміла. Втім, поняття все ж здатне «встановити» свою ідентичність, повернувшись у сферу філософського вжитку, що і демонструє сучасна філософія свідомості або філософська антропологія.

Тези на конференцію. Філософська антропологія у працях М. Шелера, Г. Плеснера та А. Гелена прагнула трансформуватися у метаантропологію, що є основою філософії взагалі, завдання якої в кожному з окремих проєктів репрезентувати повноту людського існування. Проте, філософська антропологія у працях філософів не “обернена на саму себе”, тобто не обґрунтовує свої власні основи пізнання. Вона, не маючи стійкої метафізичної структури, виявленої теорії буття, від інтерпретації окремих антропологічних феноменів прямує до розуміння людини як такої. В кожному разі пропонується певна антропологічна картина, з інтенцією до завершеного представлення людини. Подальше усвідомлення неможливості створення всебічно охоплюваного проєкту людини призвело до виникнення інших філософських напрямів, і зумовило філософсько-антропологічну кризу. Однак, філософська антропологія залишається предметом розгляду сучасної метафізики, зокрема класичного томізму. Приділяючи більше уваги тій чи іншій структурі людського, антрополог завжди усвідомлює людське існування в контексті цілісності буття як такого. Томістична метафізична антропологія керується принципом “відкритого питання”, тобто, завдяки метафізиці, встановлює межі можливого людського пізнання, не прагнучи абсолютизувати будь-яку антропологічну теорію. Постулюючи основні завдання метафізики, метафізична антропологія прагне розкрити засади людського буття, вказати на причину існування та надати інтерпретацію різноманітним людським феноменам. Себто, метафізика, яка є “першою філософією” у пізнанні першопричини, становить фундаментальне тло для обґрунтування філософської антропології в розкритті засад та принципів людського буття. А отже, продовжується реалістичне дослідження, що формує ясні й загальні судження про те якою є людина.

"CONSOLATIONE PHILOSOPHIAE" BY SEVERIN BOETHIUS The paper examines the literature basic of Severin Boethius work «The Consolation of Philosophy». The author starts with the historical context of the appearance of the text and then goes to consider its variety of literary genres and forms. Main of them are satura Menippea, consolation, protreptic, soliloquy, and dialogue. Textual and conceptual analyses have relieved the connection between Boethius’s «The Consolation» and the works of other famous authors of Antiquity among them there are Plato, Aristotle, Seneca, Cicero, and St. Augustine. As a connoisseur of Antiquity, Boethius uses literature to explain his philosophical ideas. In addition, the author of the article suggests an analytical review of the image of the Lade Philosophy in «Consolation». The genealogy of this literary character refers to the Greek mythology, Plato’s «Symposium» and «Crito» dialogues, Martianus Capella’s work «On the Marriage of Philology and Mercury» and Augustine’s the literary image of St. Monika. The article reconstructs an epistemological methodology of Boethius’s Neoplatonic dialogue that consists of five stages and describes a therapeutic role of philosophy in the traditions of Plato and Stoics. The essence of this role is a mind therapy. Philosophy teaches us to see the world as a whole, to describe it in clear notions and judgments. According to the text of «Consolation», Boethius takes us to make an intellectual Neoplatonic climbing from practical (ethic) to theoretical (metaphysic) philosophy – from vita activa to vita speculativa. The main aim or the top of this Neoplatonic meditation is a contemplative life or reminding own Ego. The great ideas of this work have the significant influence on Medieval andRenaissance philosophy and literature. Keywords: Lady Philosophy, Neoplatonic

У статті представлене історико-філософське дослідження участі Едіт Штайн у ґеттінґенському колі феномененологів. По-перше, аналіз біографічних джерел: листувань, автобіографії, філософських ревю дозволив сформувати передісторію написання дисертаційної роботи Едіт Штайн «До проблеми вчування» у сприятливому життєвому світі ґеттінґенської спільноти феноменологів. По-друге, вивчення дисертаційного тексту Едіт Штайн дозволило розпочати термінологічний аналіз її центрального поняття «Einfühlung» та вивчення методу реалізації актів вчування. Друга частина статті анонсує подальші дослідження реалістичної феноменології Едіт Штайн.

Гельмут Плеснер та Кароль Войтила формували свої антропологічні проєкти в один час. Утім, один для одного вони лишалися поза увагою. Спільне поле філософського інтересу не підготувало їх творчої зустрічі в життєвій ситуації. Однак відчувається, що обидва філософи весь час перебували поряд у своїх пошуках. Їм вдалося різними поняттями описати триєдність людської природи та виокремити її структурні компоненти: тіло — психіку — дух. Безперечно, кожний із цих філософів має власні відкриття, й обом властива унікальна поняттєва самість. Так, у Плеснера це позиційна ексцентричність і, відповідно, експресивні сміх та плач, а у Войтили — подвійна трансценденція та ціннісно-онтологічний учинок.

ON THE PHILOSOPHICAL RESEARCH OF EDITH STEIN (translated by Inna Savynska)The main Polish philosopher Roman Ingarden in his lecture presents a cross-section of Edith Stein writings and demonstrates the shot timeliness of her ideas. Roman Ingarden was a Stein’s friend from the time of her studies in Göttingen;he knew her ideas and conceptions. He wrote that hers was a search for ananswer to the main question: «What is the structure of man?» That is why she proposed a phenomenological analysis by «Empathy». Stein’s theses «On the Problem of Empathy» is the central object in this lecture. In that work, Stein first focuses on such phenomena as the human body, soul, spirit, experience, consciousness. While discussing Stein’s concepts, Ingarden presents also the evolution of her ideas from realistic phenomenology to mystical theology of Saint John of the Cross’ and Saint Theresa of Avila’s. Roman Ingarden did not enter as firmly as Stein into the mystical range, but he opened a path into the transcendence by creating an idea of metaphysical qualities. In her dissertation, Stein first focuses on the phenomenon of the human body and soul. Ingarden considers pairs of phenomenological notions «Leib- Körper», «Seele-Geist». Their relationships form an ontology of a Person. The anthropological questions, which Edith Stein raised in her academic research, bring about a constitutive element of man – Geist. Empathy is an instrument that help to recognize Geist and Personal experience – truth about man.

This article contains the interpretation of Karol Wojtyla's report entitled "The Personality Structure of Self-Determination» and the basic aspects of Wojtyla's personality act theory. The topic of personal self-determination is central for contemporary Thomistic philosophical anthropology. The development of this topic by Karol Wojtyla includes realistic phenomenological notion of experience and classical Thomistic principles of act and potency. The philosophical analysis of experience of the effectiveness of personality emphasizes multidimensional orientation of the article. Consideration of personality’s self-determination brings axiological, ethical and theological aspects to philosophical anthropology.