Sergii Sardak

Визначено стан участі України у процесах регіоналізації та глобалізації. Висвітлено, що сучасним головним завданням участі України у процесах регіоналізації та глобалізації є отримання статусу повноправного члена ЄС, що є актуальним у зв'язку з підписанням угоди про асоціацію з ЄС та прийняттям експортної стратегії збільшення українського товарного експорту з одночасним покращенням його товарної структури. На основі системного підходу і використання порівняльного аналізу опрацьовано міжнародні статистичні дані та матеріали української державної служби статистики. Запропоновано напрями розширення інтеграційних зв'язків. Визначено пріоритетні ринки для експорту товарів України у країни ЄС, Азії, Америки та Африки.

Метою статті є дослідження наявних та потенційних форм інновацій у міжнародному туризмі. У статті розглянуто особливості інноваційної діяльності та зазначено, що до інновацій в туризмі відносяться нововведення, що супроводжуються створенням нових туристичних послуг і удосконаленням старих, розробкою нових туристичних маршрутів, використанням нових технологій при обслуговуванні туристів. Зазначено, що здійснення ефективних інновацій в міжнародному туризмі має супроводжуватися принципами: науковості, системності, позитивного результату, іманентності інвестиційних процесів, відповідності інновації потребам туристів, зв'язності, безпеки, адаптивності, конкурентоздатності, керованості, врахування інноваційного потенціалу території, зворотного зв'язку. Визначено сучасні форми інновацій у космічному туризмі, дарк-туризмі, індустріальному, медичному, івент-туризмі, гастрономічному, кіно-туризмі, шопінг-туризмі, фото-туризмі та віртуальному туризмі. Для аналізованих видів туризму запропоновано потенційні напрями інновації у сферах продуктової політики, технологій, маркетингу, організаційно- управлінських заходів, сервісу, логістики. Ідентифіковано природні, біологічні, технічні, економічні, соціальні та управлінські фактори впливу на інноваційну активність в міжнародному туризмі.

В статье исследованы финансовые и инвестиционные аспекты развития международного туризма в мировой экономике. Предложены основные направления улучшения финансового и инвестиционного обеспечения функционирования международного туризма. Определены популярные виды туризма, крупнейшие направления и масштабные проекты для таких стран, как Испания, Украина, Польша, Канада, Колумбия, Аргентина. Идентифицированы позитивистские принципы организации туристической индустрии, приоритетные источники инвестирования в международном туризме, влияние международного туризма на экономическое развитие стран. Полученные результаты позволяют структурировать финансовую и инвестиционную составляющую процессов развития международного туризма и объясняют механизмы потока капиталов, трудовых ресурсов и знаний в сферу гостеприимства.

Создатели рекламы заставляют каждого из нас ежедневно сталкиваться с рекламой: дома – через телевизор, радио, упаковку используемых продуктов; на улице – через красочные вывески и указатели; на работе – через письма, периодические издания, а также «незабываемым» личным обаянием рекламных агентов. Но почему одна реклама запоминается лучше, а другая вовсе не оставляет следа? Почему часть инвестиций в рекламу приносит доход, а часть просто расходуется на ветер? Какую рекламу лучше применять? На эту тему есть очень много серьезной литературы, но в данной статье мне хочется акцентировать внимание читателей на кратком перечне видов рекламы и остановиться на психологических аспектах восприятия рекламы потребителем, надеясь на то, что данная статья, поможет интересующимся данными вопросами получить материал для дальнейших исследований.

На формирование конъюнктуры на рынке труда в ближайшие годы будут влиять ряд факторов и общие тенденции: интенсивное перераспределение работников из материальных сфер производства в информационную сферу и сферу услуг населению, замена выбывающего персонала на работников с высшим общим и профессиональным уровнем, рост доли умственного труда, увеличение спроса на квалифицированную рабочую силу и т.д. Кроме того необходимо учитывать изменения в сфере международного офшоринга и решоринга, вследствие чего трансформируются подходы к использованию человеческих ресурсов в хозяйственной деятельности (лизинг персонала, аутсорсинг, аутстаффинг и др.) и нарушаются традиционные формы трудовых взаимоотношений.

В статье представлена структура распределения позитивных элементов развития человеческих ресурсов по возрасту. Определено, что для достижения качественных результатов человеческого развития, соотношение элементов позитивного развития человеческих ресурсов должно быть положительно сбалансированным мерами управленческого характера по возрасту человеческих ресурсов. Показано, что достаточность социально-экономических и временных ресурсов создает возможность для реализации человеком восьми элементов развития человеческих ресурсов, а недостаточность этих ресурсов не дает возможности человеку реализовать свой человеческий потенциал и капитал. Отмечено, что чрезмерный объем ресурсов, из-за наличия отрицательных “встроенных” свойств человека, также не вызывает сбалансированность развития человека, и замедляет общественное развитие.

В условиях обострения энергетического и экономического кризиса чрезвычайно актуальными являются проблемы энергосбережения и эффективного использования энергоресурсов. Потенциал развития технологий энергосбережения и повышения энергоэффективности во всех сферах человеческой жизнедеятельности человека можно сравнить в целом с потенциалом прироста экономических показателей всех первичных энергетических производств и ресурсной базы. Осуществление мероприятий по экономии энергоресурсов в 2,5 - 4 раза дешевле, чем производство и поставка потребителям такого же количества энергии. Одним из важнейших шагов успешного решения перечисленных проблем является стимулирование использования потребителями энергосберегающих технологий путем реализации государственных программ на различных уровнях управления.

У монографії представлено авторське бачення розв’язання актуальної наукової проблеми щодо механізму розвитку машинобудівної галузі в умовах виробничо-економічної кризи. Розгляд кризи з позиції теорії біфуркації, її зміст слід методологічно обґрунтувати з огляду на означену теорію та теорії хаосу, катастроф, нелінійних систем, концепцію синергізму, що тісно пов’язані із теорією біфуркації. Використано ієрархічно-фасетний метод класифікації виробничо-економічної кризи, який визначає сферу проблематики та її ланки на перших двох рівнях, а також набір фасет класифікації на третьому рівні. Практична значущість запропонованої класифікації полягає у створенні підґрунтя для розпізнавання конкретної проблемної ситуації та її опису досить великою кількістю дескрипторів, які відповідають значенням різних фасетів. Екзогенними причинами, що впливають на виникнення кризових явищ на підприємствах машинобудівного комплексу, можливо обґрунтовано назвати: спад темпів розвитку ГМК України, зниження конкурентоспроможності України внаслідок певних політичних та внутрішньоуправлінських державних факторів, неефективну підготовку кадрового потенціалу. Проблемами зниження рентабельності операційної діяльності у машинобудуванні є інфляційні процеси в країні, зниження державної підтримки реального сектору економіки, зростаючий державний борг та необхідність сплати коштів за його обслуговування, зниження рівня життя населення, що позначається на платоспроможному попиті на продукцію машинобудування. Також ендогенними причинами економічної кризи у машинобудуванні України є зниження рівня власного капіталу та нарощення позикового, низька абсолютна та швидка ліквідність, нерозвинена кредитна політика у машинобудуванні, завеликий обсяг довгострокових зобов’язань. Ендогенними причинами, що впливають на виникнення кризових явищ у виробництві машинобудівного комплексу є падіння обсягу капітальних інвестицій, зношеність основних фондів, що не дозволяє якісно використовувати наявний їх фонд, зниження інновацій- ної активності підприємств галузі.

In the article the effect of disbalances in the movement of financial resources on the national financial systems is formalized. For ensuring the corresponding monitoring objectives the financial sustainability indicators developed by the IMF and the World Bank have been used, as well as the integral indicator of financial resource disbalances, which serve as statistical units for measuring the financial situation and sustainability of the financial sector of the country. For the overwhelming majority of the studied countries, the hypothesis about the negative impact of disbalances in the flow of financial resources on the stability of their financial sectors, regardless of the general economic conditions of these countries' development, was confirmed. At the same time, such a hypothesis was denied for a group of developing countries. Conditions-destabilizers of financial sectors’ stability of the countries under the influence of financialization of their economies, which should be considered the object of regulatory measures in financial markets, are defined. These include the level of market integration into the global financial space, which determines the tendency to systemic risks transmission and the degree of markets’ development that affects their volatility.